 Якби Ющенко займався виключно тим, що йому близько і доступно - «Арсеналом», глечиками, вуликами, вишиванками та іншими близькими його серцю артефактами, - він би виглядав зараз набагато виграшніше в очах співгромадян.
Нарешті-то Віктор Ющенко знайшов себе. Як голова наглядової ради «Мистецького арсеналу» він розвинув бурхливу діяльність, підтвердивши аксіому: кожна людина повинна перебувати на своєму місці. І займатися тим, до чого в нього по-справжньому лежить душа, стоять руки, ноги і все інше. В іншому випадку виходить те, що ми мали. І призводить до того, що маємо зараз.
Ющенко голодуватиме він публічності, а тому будинки не відсиджується. Екс-президент бере участь у культурологічних заходах, дає інтерв'ю журналістам і взагалі світиться при кожному зручному випадку. Нещодавно він презентував проект музейного комплексу і навіть влаштував екскурсію новому міністру культури Михайлові Кулиняк. Міністр з ввічливості погодився. І не виключено, що пошкодував про те: фактично Ющенко попросив на будівництво та наповнення музейного комплексу 300 млн грн (ще б пак, адже територія майбутнього музею, за словами ВАЮ, абсолютно унікальна - понад 50 тис кв. М). І спрогнозував, що при належному фінансуванні першу чергу будівництва вдасться завершити цього року.
Кулиняк послухав, покивав і пообіцяв Віктору Андрійовичу, що буде ставити питання про фінансування перед президентом України, хоча без інвестицій тут не обійтися. 300 млн - сума чимала. Від себе додамо: з огляду на фінансові проблеми України, президент навряд чи дасть згоду на її виділення навіть у половинному обсязі. Дай Бог щоб не послав куди подалі, з нього станеться. Особливо після того, як Віктор Андрійович виступив на одному з телеканалів з критикою неконституційного створення більшості Віктором Федоровичем.
Взагалі треба сказати, що біда Віктора Андрійовича в тому, що він ніяк до кінця не усвідомлює, що його час минув. На жаль чи на щастя - питання інше. Якби Ющенко займався виключно тим, що йому близько, дорого і доступно - «Арсеналом», глечики, вуликами, вишиванками та іншими близькими його серцю артефактами, - він би виглядав зараз набагато виграшніше в очах співгромадян. Але в тому й проблема, що Віктор Андрійович ніяк не може з миром покинути ненависну йому політику. Жаль його, звичайно, чисто по-людськи. Людина ж він все-таки непоганий, можна сказати, душевний. Але ж думати іноді треба, що говориш, прораховувати реакцію співгромадян на ті чи інші заяви. Скажімо, спроба викласти Януковичу «майстер-клас» на тему «Яким треба бути президентові» у добрих людей викликає розчулення, у злих - водоспад недрукованих слів. Тому що ... самі розумієте. Дещо дивно слухати ці поради від людини, який програв (щоб не сказати крутіше) все. Сумно, що Віктор Андрійович так і не віддає собі звіту в тому, що будь-який нормальний політик, вислухавши саме його поради, зробить з точністю до навпаки. На чисто інтуїтивному рівні. Набрані на виборах 5% - надто вже красномовна цифра. Так що хай вже краще «Арсеналом» займається. У всякому разі, на даному етапі. А історія - вона розсудить.
|
