 Одержавши «у спадок» від СРСР одну з провідних світових економік, за роки незалежності Україна примудрилася практично повністю знищити своє промислове і аграрне виробництво, а також розірвати економічні зв'язки з колишніми ...
Одержавши «у спадок» від СРСР одну з провідних світових економік, за роки незалежності Україна примудрилася практично повністю знищити своє промислове і аграрне виробництво, а також розірвати економічні зв'язки з колишніми союзними республіками. Натомість Україна отримала якісь примарні гарантії безпеки з боку США і Англії і повну переорієнтацію власного експорту з високотехнологічних товарів на промислову сировину. Збитки від такого «перепрофілювання» так ніхто поки не підрахував ...
Митний союз: політичний жупел або нова кооперація?
З обранням нового президента все частіше в засобах масової інформації почали з'являтися матеріали про те, що Митний союз України з Росією, Білоруссю і Казахстаном вкрай негативно позначиться на її відносинах з ЄС і буде суперечити умовам вступу до Світової організації торгівлі (далі - СОТ).
Слід зауважити, що в цьому питанні на президента В. Януковича чиниться безпрецедентний тиск з боку Заходу. Розуміючи, що, об'єднавшись в якийсь економіко-політичний консорціум, Україна, Росія, Білорусія і Казахстан стануть набагато менш уразливі для зовнішнього впливу, на президента тиснуть з усіх сил. Очевидно, що одним з результатів такого тиску стало березнева заява В. Януковича про те, що Україна увійде в Єдиний економічний простір (ЄЕП) тільки на умовах Світової організації торгівлі (СОТ), членом якої вона є. Український президент також висловив думку, що у зв'язку з цим потрібно, щоб інші учасники ЄЕП теж увійшли до СОТ.
Що ж таке Митний союз і чому його створення між Україною і РФ так небезпечно для ЄС? Митний союз є особливим видом регіональної інтеграції. У межах цього інтеграційного об'єднання проводиться єдина торгова політика між країнами-учасницями, існує вільний доступ до товарів, вироблених в цих країнах, здійснюється вільне пересування товарів з однієї країни в іншу, немає митних зборів з товарів, зовнішньоторговельні зв'язки його членів з третіми країнами визначаються колективно і виявляються у встановленні єдиних тарифів у торгівлі й у пересуванні робочої сили і капіталів.
Тобто, вступивши до Митного союзу, Україна отримує можливість вільного доступу на ринки Росії, Білорусі та Казахстану, а товари з цих країн стають набагато дешевше вже на території України. У результаті вони починають витісняти дорогі й порівнянні за якістю товари з ЄС. Крім того, саме в рамках Митного союзу Україна має шанс реалізувати свої геополітичні можливості транзитної держави. Логічним наслідком Митного союзу, напевно, стане транспортний консорціум, який забезпечить сухопутний транзит вантажів з Далекого Сходу до Європи.
У результаті саме політика Митного союзу буде мати вирішальний вплив на ціноутворення споживчих товарів у країнах ЄС. Швидше за все, саме з цієї причини Україну так старанно намагаються «умовити» не прискорювати економічну інтеграцію з східними партнерами.
Європейська комісія пояснила Україні неможливість одночасного вступу до Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном і створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС.
Так, 7 квітня заступник генерального директора Генерального директорату «Європейська політика сусідства» Єврокомісії Х'юг Мінгареллі, виступаючи на засіданні Комітету з питань закордонних справ Європарламенту, заявив, що «якщо Україна повинна буде приєднатися до цього Митного союзу, стане надзвичайно складно для цієї країни сформувати зону вільної торгівлі з ЄС. Оскільки формування Митного союзу означатиме, що Україна приєднається до загальних зовнішніх тарифів з трьома країнами, торгівля яких з ЄС дуже мало лібералізована. І, боюся, ми опинимося в глухому куті ».
«З нашого боку, ми абсолютно відверті з українською владою щодо наслідків, до яких це призведе», - додав представник Єврокомісії.
При цьому Мінгареллі не забув натякнути про «наслідки, самі знаєте яких» вступу України до Митного союзу. «Ті, хто чинить тиск, щоб Україна приєдналася до Митного союзу, чудово знають, якими будуть наслідки», - сказав він.
Як говориться, акценти розставлені, ставки зроблені. Робіть свою гру, панове!
Куди веде нас СОТ - великий, великий секрет?
Незважаючи на те, що Україна вступила до СОТ ще в 2008 році, до цих пір немає відкритої інформації про повний перелік умов, на яких вона вляпалася в це сумнівне задоволення.
На думку екс-президента України Віктора Ющенка, «до цієї мрії Україна йшла більше 14 років». Незрозуміло, правда, про яку саме «мрію» говорив Ющенко, підписуючи протокол про приєднання України до СОТ. Як показували всі соціологічні опитування, українці про таку «мрію» і не здогадувалися. А що стосується «більше 14 років», так і тут слід нагадати, що Україна могла отримати статус країни з ринковою економікою ще в 1992 році, а вступ до СОТ поставити умовою відмови від ядерного статусу.
Вступ же України до СОТ у 2008 році лише закріпила її положення сировинного придатка розвинених країн, оскільки основними умовами України при підготовці протоколу було збільшення квот на продаж металу і продукцію хімічної промисловості. Але нічого подібного Україна до цих пір так і не отримала.
Гірше того, навіть отримавши 5 років на адаптацію до умов СОТ, буквально з першого ж дня після підписання Протоколу Верховна Рада і Кабмін стали готувати і приймати документи, істотно погіршують становище українських товаровиробників. Зараз, в період кризи, такий стан речей категорично неприйнятно з точки зору турботи про державні інтереси України.
Вже зараз в Україні авторські права західних корпорацій захищені набагато сильніше, ніж права українських власників патентів на винаходи та інновації на Заході. У підсумку Україна не може нормально торгувати навіть тими технологіями, які є повністю її власними розробками.
Спроби «нормалізувати» український ринок молока і м'яса призведуть до того, що приватних виробників не залишиться взагалі. СОТ орієнтована на глобалізацію, основою якої є транснаціональні корпорації. Саме на захист їхніх способу ведення бізнесу орієнтована політика СОТ. Дрібні та середні підприємці нікого не цікавлять. Для забезпечення своїх прав і можливості торгувати в розвинених країнах дрібний і середній бізнес буквально змушений кооперуватися і створювати асоціації з представництвами на провідних світових і національних біржах. Такий ступінь організованості для українського малого та середнього бізнесу поки що недосяжний ідеал.
На даний момент, за два минулі роки, жодної користі від вступу до СОТ Україна не зазнала, а шкоди власній економіці вже завдала чимало.
Скасовано обов'язкова державна стандартизація продуктів харчування, постійно підвищуються тарифи на транспортні перевезення, Україна позбулася можливості захищати свій внутрішній ринок шляхом зміни рівня митних зборів і мит і т.д.
Нової української влади час чітко визначатися із зовнішньоекономічними пріоритетами і переходити на вибудовування надійних двосторонніх домовленостей з зарубіжними партнерами. Треба чітко усвідомити той факт, що можливі споживачі українських товарів це зовсім не країни ЄС і США, а в першу чергу - Росія, Білорусь, Молдова, Казахстан, країни Латинської Америки, Близького і Середнього Сходу, Північна Африка, Китай. Виходячи з цього абсолютно ясно, що вступ до СОТ саме по собі Україні було в 2008 році не потрібно взагалі, простіше кажучи, «як корові сідло». Стратегічно - це помилка, наслідки якої належить відчути на собі всім громадянам України вже за кілька років.
Для кого ЄС - «морквина на вудці»?
Всі спроби України вступити до ЄС за останні два десятиліття закінчувалися повним провалом. Це було абсолютно передбачувано і чітко логічно обгрунтоване. Але бажання «жити по-європейськи», яке за абсолютно незрозумілих причин ототожнювалося не з необхідністю працювати по-європейськи, а зі вступом на політичний і економічний союз із ЄС - переважає всі розумні доводи.
Для початку трохи історії. Усі спроби вступити в ЄС починалися з планів так званої євроінтеграції. 6 років тому українцям обіцяли, що для України євроінтеграція - це:
- В першу чергу, досягнення відповідності торговельного режиму норм ЄС і створення на цій основі не пізніше 2004 року (напередодні вступу перших країн-кандидатів до ЄС) зони вільної торгівлі;
- По-друге, створення (до 2007 року) Митного союзу України з ЄС;
- По-третє, отримання Україною (не пізніше кінця 2007 року) статусу асоційованого члена ЄС;
- По-четверте, забезпечення поступового впровадження критеріїв вступу України до Валютного союзу ЄС, а в подальшому - повноправне членство.
Що ж трапилось у результаті? НІЧОГО! Тобто нічого із запланованого. Ні, Україна зі свого боку зробила все, щоб створити для «європейців» максимально сприятливий режим. Почавши з безкоштовних віз для громадян ЄС і закінчивши ліквідацією контролю над якістю постачаються в Україну продуктів харчування. Взагалі-то такі «поступки» зазвичай робляться після тотального поразки у війні. Але очевидно, що бажання «помаранчевої» влади плазувати перед всім «закордонним» здобуло впевнену перемогу над здоровим глуздом і державними інтересами.
Пропоную розглянути ті форми економічної інтеграції, які були запропоновані. Політичні виключаю відразу, тому що в найближчі 20 років навіть питання про можливе повноправне членство в ЄС розглядатиметься в Європарламенті не буде.
Отже, Зона вільної торгівлі (далі - ЗВТ). Після підписання угоди про створення ЗВТ країни-підписанти добровільно відмовляються від захисту своїх національних ринків тільки у відносинах зі своїми партнерами з даного об'єднання, але зберігають повну свободу дій в економічних зв'язках з третіми країнами.
Основною умовою є використання між країнами-підписантами єдиною номенклатури опису та кодування товарів. Здавалося б - все нормально і побоюватися нічого. Однак не слід забувати про те, що країни ЄС давно вже подбали про єдину номенклатурної класифікації та «закрили» авторськими правами на торговельні марки назви практично всіх видів виробленої продукції. Що це означає на практиці?
А те, що Україна не зможе продавати в ЄС практично жоден товар під тим назвою, під яким він відомий споживачеві. Для входження на ринок доведеться проводити ребрендинг абсолютно всієї номенклатури товарів. Це - абсолютно легальний спосіб закриття ринку ЄС від українських товарів. У результаті ЗВТ матиме «односторонню прохідність»: український ринок буде відкритий для товарів з ЄС, а ринок ЄС - закрито для товарів, що виробляються в Україні. Безумовно, авторами і лобістами ідеї про необхідність термінового створення ЗВТ є імпортери.
Зрозумілі і з'ясовні спроби чиновників ЄС зробити договір про ЗВТ вирішальним чинником у переговорному процесі про асоційоване членство.
25 березня в Києві на засіданні Європейського соціально-економічного комітету представниця Єврокомісії Маделейн Майоренко заявила, що українська сторона зробила суттєвий прогрес у підготовці угоди про асоціацію між ЄС і Україною, а тепер активно потрібно взятися за договір про створення зони вільної торгівлі. «Ця угода важливіше, ніж криза і подолання його наслідків. Адже потенціал цієї угоди буде сприяти економічній стабільності України і позитивним змінам », - зазначила представниця Європейської комісії.
Таке відверта брехня єврочиновниця цілком зрозуміло: будь-які договори та угоди з ЄС йшли і йдуть виключно на шкоду інтересам України і допомагають ЄС утримувати Україну в якості буферної зони між Євросоюзом і Росією. Але навіть асоційоване членство «світить» Україні не раніше ніж через 5 років. А ЗВТ Європа хоче отримати вже в цьому році.
Також очевидно, що при збереженні подібного дисбалансу у торговельних відносинах, ЗВТ з ЄС не тільки не вигідна для України, але і вкрай шкідлива, оскільки може стати могильником вітчизняної продукції.
І, нарешті, останнє. За статистикою ООН, за межею бідності в Україні знаходяться 78% людей.
Україна займає 83-е місце за рівнем розвитку суспільства, опустившись за останній рік на 7 сходинок рейтингу, визначають експерти ООН.
Таке падіння викликане тим, що реальні доходи українців впали на 10% і зросла кількість малозабезпечених, пояснює омбудсман України Ніна Карпачова.
«ООН відзначає, що абсолютна бідність в Україні нібито подолано. Але відносна бідність в Україні, за їх критеріями, становить 78%. Тобто у такій частині українців споживчий кошик менше визнаної в світі межі бідності - 17 доларів на день », - говорить вона.
І що, маючи такий «багаж», українська сторона на повному серйозі вважає, що Євросоюз виключно з платонічних почуттів до України безоплатно готовий узяти на свої плечі подібне «тягар любові»?
|
