| Меню сайта |
|
 |
| Категории раздела |
|
|
| Наш опрос |
|
|
| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
| Форма входа |
|
|
|
Главная » 2010 » Март » 17 » Крим: ісламський гамбіт Мустафи Джемільова
10:40 Крим: ісламський гамбіт Мустафи Джемільова |
 Меджлісу просто невигідно боротися з екстремістськими течіями. Куди простіше спекулювати загрозою з боку радикалів, на тлі яких релігійно-політичний тандем меджліс-муфтіят виглядає помірною силою. Загалом, нічого оригінального: у
Голова меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв на цьому тижні презентує в Європарламенті свою версію стану справ у мусульманській громаді півострова. Немає сумнівів, що тема необлаштованість і упередженого ставлення з боку влади стануть головними акцентами в його доповіді. Але навряд чи глава Меджлісу погодиться розповісти Європі про зростання впливу фундаменталістів в 250-тисячну ісламській общині Криму.
Розвал Союзу збігся в часі з поверненням до Криму з Середньої Азії кримських татар, які шукали ідентичність в новій країні. Цей болісний пошук збігся з періодом повної релігійної вседозволеності. Однак офіційного Києва до цих пір немає ні чіткої позиції, ні політики щодо мусульманської громади. Сьогодні Україні доводиться стикатися з результатами своєї байдужості.
З 13 століття, коли іслам прийшов до Криму, тут сповідували сунітську протягом ханіфітського мазхаба (Мазхаб - релігійно-правова школа в ісламі). Цей напрям відрізняється м'якістю і певним лібералізмом. У Кримському ханстві не було гонінь на іновірців, працювали храми інших конфесій. Коли радянський госатеізм впав, в боротьбу за вплив на кримських мусульман вступили конкуруючі релігійні та геополітичні центри ісламського світу - Туреччина і Саудівська Аравія. Причому пояснювати це лише державною політикою Анкари і Ер-Ріяда було б невірно. Мова йде про самих різних рухах, частина яких знаходиться в явній або прихованій опозиції до урядів своїх країн.
Турецьку і арабська іслам можна розділити не стільки за географічною ознакою, скільки з того, до якого зрізу ідентичності мусульманина апелюють їх проповідники: цивільному, етнічною чи конфесійною. Саме виходячи з цього варто класифікувати релігійних емісарів що з'явилися в Криму після 1991 року.
Духовне управління мусульман Криму
ДУМК - офіційне «релігійне міністерство» кримських татар. З самого початку знаходиться в повному підпорядкуванні в меджлісу (орган національного самоврядування кримських татар), а тому справедливо вважається «кишеньковою» організацією політичних лідерів татарської громади. Керівництво меджлісу, в більшості своїй, мусульмани дуже недавні, релігійна атрибутика для них служить зовнішнім маркером етнічної приналежності. Не дивно, що останні кілька років ДУМК втрачає вплив серед мусульман півострова. І причин цьому кілька.
З одного боку, на ДУМК проектуються всі невдачі меджлісу в питаннях облаштування кримських татар. З іншого, меджліс призначав муфтіїв з числа підконтрольних людей, часто малокомпетентне. Попередній муфтій був випускником будівельного технікуму. Нинішній, крім середньої школи, пройшов лише річний курс в одній з релігійних шкіл Криму.
ДУМК позиціонує себе як єдиного легітимного гравця в кримському ісламі. При цьому основний акцент робиться на етнічне відокремлення кримських татар (меджлісу це потрібно для збереження впливу на громаду). Саме цьому завданню підпорядковані питання конфесійної та громадянської ідентифікації. ДУМК формально контролює більшість мечетей півострова і порядку 340 релігійних мусульманських громад (в Криму близько 400 зареєстрованих і 700 незареєстрованих ісламських громад).
Ваххабіти - салафіти
Провідники т.зв. арабського ісламу і ісламського фундаменталізму в Криму. Вперше з'являються на півострові на початку 90-х років, коли студенти з арабських країн почали привозити з собою релігійну літературу. Пізніше разом з нею з Саудівської Аравії почали надходити гроші. Коли спецслужби зацікавилися цими явищами, виявилося, що частина колишніх студентів уже встигла одружуватися на місцевих дівчатах, отримати громадянство, збудувати кілька мечетей і налагодити мережу гуртків з вивчення Корану. Після серії зачисток і депортацій ваххабіти пішли з інформаційного поля - але це не означає, що в Криму з більше немає.
Експерти сходяться в тому, що сьогодні ваххабітів наблизив до себе меджліс і забезпечує їм політичне прикриття. Робиться це з кількох причин. По-перше, поки кримські ваххабіти переслідують виключно релігійні цілі (повернення до початкового ісламу без сторонніх привнесень) що не представляє прямої загрози для світських лідерів татар. По-друге, зі згуртованою і жорсткої громадою ваххабітів простіше співпрацювати, ніж ворогувати.
На думку деяких експертів, сьогодні ваххабітського громада є одним із «бойових крил» меджлісу. До більш-менш явного протистояння з владою справа ніколи не доходила, але ваххабіти присутні на багатьох самозахоплення землі, які організовує меджліс. При цьому через духовної непідконтрольності ваххабітів думку в деякі мечеті муфтій змушений був призначати салафітскіх імамів, якщо на цьому наполягала місцева мусульманська громада.
Ступінь войовничості ваххабітів залежить від місця проживання. У деяких регіонах світу вони уживаються з іншими гілками ісламу, на Північному Кавказі знаходяться в агресивному опозиції. У Криму ваххабіти не були помічені в будь-якої терористичної активності, але недооцінювати небезпеку від цієї частини ісламського спектру не варто. Салафіти контролюють близько 30 мусульманських громад. Всього ж, за деякими даними, їх число в Криму може досягати 500 чоловік. В основному вони зосереджені в Бахчисарайському районі, Перевальненське долині, передмістях Сімферополя і в степовому Криму.
Інша гілка арабського ісламу в Криму - організація «Альраїд». Вони також позиціонують себе як представників салафітского напрямки в мусульманстві. На відміну від місцевої ваххабітського громади, «Альраїд» в своїй роботі робить ставку на інстітуціоналізірованность, легітимність і законослухняність. Керівництво запевняє, що організація веде лише культурну та просвітницьку роботу - відкриває курси арабської мови, вивчення Корану, а для жінок - заняття з шиття і кроєння. Сьогодні у влади і спецслужб немає підстав для обмеження діяльності «Альраїд». Проте, за неофіційними даними, ця організація може бути пов'язана з радикальною єгипетської структурою «Брати-мусульмани».
Духовне управління мусульман України - хабашіти.
ДУМУ в Україні очолює виходець з Лівану шейх Ахмет Тамім. В Україні він є провідником хабашізма - від імені віровчителя Абдулли Аль-Харарі Аль-Хабаш. У своїй ідеології ДУМУ апелює до конфесійної ідентифікації людини. Джерела фінансування йдуть із Сирії і Лівану. У Криму хабашіти контролюють приблизно 11 з 400 зареєстрованих мусульманських громад.
Хабашізм вважається адаптованої «європейської версією» ісламу. Допускається лихварство, жінкам дозволяється виходити з дому одним, непокритими, користуватися парфумами і вітатися за руку. Ідеологи навчання вважають, що віри в Аллаха достатньо для потрапляння в рай, обрядів відводять другорядне значення. Нерадикальних характер хабашізма призвів до того, що сьогодні географія цього мусульманського віровчення досить велика - США, Канада, Європа та Австралія. На території СНД ця версія ісламу найбільше поширена саме на Україні.
У Криму хабашіти з'явилися навесні 2007 року - і відразу стали об'єктом критики з боку «меджлісовского» Думки. Пояснень цьому декілька. По-перше, хабашіти виступають за відділення релігії від політики, а меджліс прагне використовувати ісламський чинник у політичних цілях. По-друге, лідерам меджлісу вигідно відокремити кримських татар від решти українських мусульман (їх у країні налічується близько 2 млн. чоловік), щоб зберегти вплив. По-третє, хабашіти є супротивниками ваххабітів, а, значить, з союз з ними автоматично зруйнує «поганий мир» між меджлісом і фундаменталістами.
Крім усього іншого, меджлісу просто невигідно боротися з екстремістськими течіями. Куди простіше спекулювати загрозою з боку радикалів, на тлі яких релігійно-політичний тандем меджліс-муфтіят виглядає помірною силою. Загалом, нічого оригінального: в Росії ця модель давно обкатана лідерами Татарстану і Башкирії.
«Хізб ут-Тахрір»
З усіх ісламських течій Криму «Хізб ут-Тахрір» ( «Партія визволення ісламу») згадується в ЗМІ найчастіше. Організацію заснували в 1953 році учасники палестинського відділення «Братів мусульман». У світовому мусульманському пасьянсі «Хізб ут-Тахрір» робить ставку на політичну роботу і проголошує метою відтворення Халіфату - єдиного мусульманської держави на територіях країн, де мусульмани складають більшість населення.
Там, де мусульман порівняно мало (як на Україні) «Хізб» роблять акцент на релігійно-просвітницькій роботі, примножуючи їх числа. При цьому, щоб розширити число адептів, «Хізб ут-Тахрір» не вимагає від неофітів детального знання ісламу. За даними «The Heritage foundation» сьогодні Хізб діють у 40 країнах світу, у кожній з яких налічується від 5 до 10 тисяч переконаних членів. При цьому їхня точна кількість невідома. Найбільша відділення цієї ісламської партії знаходиться у Великобританії, що дає окремим експертам можливість говорити про зацікавленість керівництва цієї країни в існуванні сил, що вносять сум'яття в єдність ісламського світу.
У Криму Хізб з'явилися в 1997-1998 році. Вони з самого початку робили ставку на відхід від націоналізму, через що потрапили під прицільну критику з боку думку та меджлісу. Більш того, сподіваючись не допустити появи нового гравця на поле кримського ісламу, меджліс за підтримки ваххабітів влаштовував з Хізб «розбірки». Через 10 років, коли стало ясно, що «Хізб ут-Тахрір» міцно закріпився на півострові, політика меджлісу змінилася. З лютого 2007 року підзвітні керівництву кримських татар газети практично перестають критикувати Хізб. Останні теж також перестали робити прямі публічні випади на адресу лідерів меджлісу. На думку окремих експертів, подібне затишшя може свідчити про негласний мир між світським керівництвом кримськотатарської громади та адептами «Хізб ут-Тахрір».
Позицію меджлісу можна зрозуміти. В останні роки вплив цього неофіційного органу самоврядування на кримськотатарську громаду (особливо на молодь) неухильно падає. Своїх кваліфікованих богословів для успішної полеміки з Хізб у меджлісу немає. Більш того, неабияка фінансове підживлення з-за кордону призвела до того, що кількість прихильників «Хізб ут-Тахрір» на півострові постійно зростає. Висновок з ними негласного перемир'я може бути для нинішніх політичних лідерів кримських татар одним зі способів зберегти вплив.
Ще однією причиною негласних домовленостей може бути перспектива перевиборів глави меджлісу в 2012 році. Нинішній лідер кримських татар - Мустафа Джемілєв користується значним авторитетом. Серед радянських дисидентів він вважався головним борцем за права депортованих, був не раз судимий, був знайомий з Сахаровим. Але вік і здоров'я беруть своє. Джемілєв вже неодноразово заявляв про готовність скласти повноваження. При цьому ніхто з потенційних наступників «кримськотатарського Леніна» (називають Рефата Чубарова і Надіра Бекирова) не може похвалитися таким авторитетом і впливом на розуми татарської громади. Зберегти вплив меджлісу після виборів і отримати підтримку нових великих гравців на полі кримського ісламу - ось причина, по якій можливі претенденти можуть шукати точки зближення з «Хізб ут-Тахрір». Тим більше, що до ідей цієї сили тяжіє один із заступників голови рескомітету Криму у справах релігій.
«Хізб ут-Тахрір» був заборонений у ряді країн Центральної Азії та в Росії як терористична організація. У той же час, ні США, ні багато європейські держави не віднесли Хізб до числа структур, що підтримують тероризм. Якщо бути точним, то радикалізм «Хізб ут-Тахрір» і справді не тяжіє до терактів як способу досягнення своїх цілей. Але применшувати небезпеку від ідейної та ідеологічної роботи адептів цієї мусульманської партії не варто.
За різними даними в Криму налічується від 6 до 12 тисяч прихильників «Хізб ут-Тахрір». Фінансування їх діяльності йде від неурядових організацій Саудівської Аравії, Єгипту, ОАЕ і Кувейту. На півострові Хізб закріпилися на Південному березі Криму (у Ялті та Алушті), а також у Судаку. Контролюють порядку 10 з 400 зареєстрованих автономних мусульманських громад (кількість незареєстрованих громад, підконтрольних Хізб, визначити дуже складно). Крім того, на їх бік перейшли деяких з громад, формально залишаються у віданні думка. Апелюють до конфесійної самоідентифікації прихильників, одночасно просуваючи серед прихильників свої політичні переконання. Крім Криму, Хізб активно діють в Харківській і Полтавській областях.
Держава Україна
Українська держава залишається самим пасивним і слабким гравцем на полі кримського ісламу. Надмірне дотримання принципу свободи віросповідання призвело до того, що на півострові сьогодні може знайти притулок практично будь-який релігійний напрям.
Цифри красномовно переконливим. У Криму сусідять 50 конфесій, течій і напрямів, понад 1360 релігійних громад, 7 релігійних управлінь, 4 релігійних братства та 9 духовних навчальних закладів. При цьому мова йде лише про зареєстрованих релігійних структурах. За деякими даними, на півострові вже встигли з'явитися такі радикальні ісламські течії, як турецькі «Нурджулар» і «Сулейманджі», арабські «Ат-такфір валь хиджра» і «Джамаат Табліг». Свою діяльність послідовники цих течій не афішують, і про ступінь їх проникнення в кримський іслам залишається тільки здогадуватися.
Українське законодавство у релігійній сфері відрізняється граничної толерантністю. Так, повідомляти органи влади про створення релігійної організації необов'язково. Подавати заявку на реєстрацію потрібно лише в тому випадку, якщо громаді потрібен статус юридичної особи (для покупки нерухомості або запрошення проповідника з-за кордону). Ще один лазівка для релігійних місіонерів - реєстрація в статус громадської організації. У цьому випадку всю свою богослужбову діяльність вони можуть маскувати під маркою «культурно-просвітницької роботи» (наприклад, пропаганда культури ісламу або культури християнства).
Українські спецслужби ведуть роботу в мусульманських течіях півострова, але без політичної волі з боку держави їх зусилля сходять нанівець. Так, проповідуючи створення єдиного ісламської держави, той же «Хізб ут-Тахрір» очевидно зазіхає на територіальну цілісність України. Але дірки в законодавстві дозволяють Хізб працювати під вивіскою «автономної релігійної громади», в статуті якої немає прямих закликів до зміни діючих держкордонів.
Змінити ситуацію могло б лише усвідомлення українськими політичними лідерами потенційної загрози, яку несе ігнорування ними нинішніх релігійних реалій. Поки ж вакуум старанно заповнює сусідня Туреччина, при Кабінеті міністрів якої нещодавно був створений департамент по взаємовідносинах з тюркським світом. Одне із завдань нового органу - підтримка тюрків, які живуть за кордоном. Зауважимо, що з точки зору ідеології пантюркізму, кримські татари, поряд з поволзькими татарами, башкирами та низкою інших тюркських народів колишнього СРСР, мають потребу в турецькій опіки. А якщо врахувати, що поряд з офіційною Анкарою боротьбу за умонастрої кримських мусульман ведуть впливові НВО арабського світу, стає очевидно: позиція офіційного Києва нагадує страусину. З усіма невтішними наслідками.
|
|
Категория: Политика |
Просмотров: 494 |
|
|
|
|
|
| Календарь |
|
|
| Поиск |
|
|
| Архив записей |
|
|
|
