 Копанки ... Це слово увійшло в лексикон жителів Донбасу незабаром після розпаду Союзу. Шахти закривалися, міста вимирали, гірникам не було чим годувати свої сім'ї. Довелося згадати дідівські методи видобутку вугілля і йти в саморобні шахти
Копанки - конвеєр смерті гірників і надприбутків господарів.
Копанки ... Це слово увійшло в лексикон жителів Донбасу незабаром після розпаду Союзу. Шахти закривалися, міста вимирали, гірникам не було чим годувати свої сім'ї. Довелося згадати дідівські методи видобутку вугілля і йти в саморобні шахти. Ті самі горезвісні копанки. Але до цього моменту вони перетворилися із засобу виживання в надприбутковий промисел (нехай і смертельно небезпечний для пересічних роботяг). З мільйонними оборотами і з конкретними господарями. Наш кореспондент переконався в цьому, проїхавшись по донецьким степів.
Фільм жахів. Якщо кіношники задумають зняти фільм жахів або катастроф, можуть спокійно приїжджати в околиці містечка Ровеньки, що на Луганщині, і не витрачати гроші на декорації.
- За часів СРСР більшість населення нашого регіону працювало на шахтах, - розповідає шахтар-пенсіонер Віктор Сеньків. - Але в середині 90-х багато шахт були закриті як нерентабельні. Природно, десятки людей опинилися на вулиці.
- У нашому місті проживає понад 90 тисяч чоловік, - зазначає заступник міського голови Олександр Тимошенко. - А на держпідприємстві «Ровеньки-Антрацит» (до цього об'єднання входить 7 пережили важкі часи шахт) трудяться лише 20 тисяч людей.
Де ж заробляти на хліб іншим? Спочатку колишні шахтарі, ризикуючи життям, спускалися в законсервовані шахти, щоб дістати на продаж гірську породу (її тут використовують як будівельний матеріал) і кинуте гірське устаткування. А потім згадали, як «полювали» за чорним золотом їхні діди і прадіди.
- Держшахти добувають вугілля на глибині 600-1200 метрів, - розповідає екс-директор однієї з шахт ДП «Ровеньки-Антрацит», а нині голова громадської організації «Рівнянин» Сергій огрядних. - Але є пласти вугілля, які лежать близько до поверхні - 100-150 метрів. Їх ще до революції діставали за допомогою звичайної кирки ...
Видобувши кустарним шляхом вугілля, місцеві жителі відправлялися продавати його на базарі. Крім того, опалювали свої будинки. Але з часом на те, що відбувається звернули увагу комерсанти. Вони миттєво зметикували: це хороший бізнес!
- Першим ділом бізнесмени (швидше за все, за хабар) дістали на державних шахтах плани гірничих відводів, у яких легко взяти вугілля, - продовжує Сергій Михайлович. - Простіше кажучи, карти занедбаних виробок, від яких залишилися вентиляційні отвори для надходження повітря. Треба ж було їм знати, де працювати. Після чого почали підбирати кадри. Благо безробітних шахтарів багато, і вони готові йти в «старі збійки» (так у просторіччі називають покинуті виробітку) післявоєнного часу.
Природно, все це відбувається абсолютно нелегально! У кращому випадку підприємці отримують дозвіл на оренду землі до міського або сільської адміністрації. А про покупку ліцензії на видобуток корисних копалин і не думають. Або оформляють документи, в яких зазначено, що їхнє підприємство буде займатися тільки розвідкою запасів чорного золота. А насправді щосили видобувають вугілля. Є й ті, хто працює взагалі без паперів! При цьому ні в одній міні-шахті немає нормальних умов для роботи.
- Відсутня кріплення, провітрювання, механізація! - Гарячкує заступник директора з виробництва шахти «Комсомолець Донбасу» Віталій Пилюгін. - Простіше кажучи, порушені всі існуючі норми видобутку вугілля і безпеки!
ТРУП «напоїти» горілку. Знайти копанку нескладно навіть журналісту-дилетанту. Я побувала на одній з них, неподалік від селища Дзержинське поблизу Ровеньки. Ця міні-шахта (втім, як і більшість з них) знаходиться прямо посеред поля, яке колись належало місцевому колгоспові. Виглядає вона як Кротова нора гігантських розмірів, в яку чомусь проклали рейки. Поруч примостився збитий на швидку руку дерев'яний «шпаківню»-навіс. Там встановлено компресори для подачі повітря на відбійні молотки. А також лебідка - вона тягне вагончики з гірською масою на поверхню. Роботи в цій шахті поки не ведуться. Але, за словами робітників, вони розраховують спуститися на глибину до 600 метрів!
- Зараз ми робимо кріплення, так як старі нікуди не годяться, - пояснює колишній прохідник однієї з шахт держпідприємства «Ровеньки-Антрацит» Володимир Іванов.
- А хто ваш господар?
- Я його не знаю. Ви мені такі питання задаєте ....
- І скільки вам обіцяють платити?
- Поки ми знаходимося на стадії підготовки, платять 50 гривень на день. А там подивимося. Все буде залежати від виробітку.
- А ви не боїтеся? Тут же порушені всі правила техніки безпеки!
- А де безпечно? Ми по землі теж ходимо небезпечно ...
Місцеві розповідають, що трагедії в міні-шахтах трапляються чи не кожні 3-4 місяці! Причому з летальним результатом. Але офіційних підтверджень цьому немає. По-перше, шахтарі, які отримали травми несмертельні, бояться втратити роботу і не заявляють про те, що трапилося в міліцію. По-друге, господарі міні-шахт роблять все можливе, щоб приховати цей факт. Тому остання трагедія набула розголосу абсолютно випадково.
- На Великдень на міні-шахті під час випробування компресорної установки стався вибух повітряного ресивера, - розповідає начальник ЦГЗ УВС Луганської області Тетяна Погукай. - Один шахтар загинув. Другий, 29-річний, отримав серйозні травми. За словами жителів Ровеньки, ця міні-шахта і є копанка. Відповідно, техніка безпеки там на нулі. У той же час, за даними міліції, працює вона цілком законно. Нібито у неї навіть є ліцензія!
- Є ліцензія - немає ліцензії, яка різниця, якщо до людей ставляться, як до худоби?! - Гарячкує екс-директор ДП «Ровеньки-Антрацит», а нині і. о. мера Ровеньки Олександр Есенков. - Якщо б я не послав свого заступника розбиратися, вони б цей труп помили, «напоїли» горілкою і підкинули на трасу. Простіше кажучи, інсценували б смерть під час аварії. Так тут все роблять!
«Гріх скаржитися на ГОСПОДАРЯ ...». Постраждалого під час вибуху Максима Туяюндіева 4 квітня близько 16 години доставили до Ровеньківський міськлікарні.
- Ми відразу відправили його на хірургічний стіл, - розповідає начмед Тетяна Дрюченко. - Хлопець був у важкому стані: травма грудної клітки, переломи ребер і численні рани! До речі, за останні півроку нам вже вдруге привозять постраждалих з копанок. Минулий раз - в листопаді. Тоді постраждали чотири людини. Один загинув ... Я знайшла Максима Туяюндіева в хірургії. Хлопець вже може сидіти на ліжку. Але говорить з працею.
- Я раніше працював на ДП «Ровеньки-Антрацит», - розповідає він. - Пішов, щоб грошей заробити. Хотів побудувати будинок ...
Про загиблого шахтаря Максим говорити відмовляється. Мовляв, я цю людину бачив перший раз. Але місцеві жителі стверджують зворотне - загиблий нібито працював на цій копанці давно. А джерела в міськадміністрації повідомили мені, що за документами у міні-шахті трудився всього одна людина! А насправді люди працювали в три зміни.
- Мені немає сенсу скаржитися на господаря, - зітхає постраждалий. - Він купує мені ліки ...
За фактом події прокуратура міста вже порушила кримінальну справу - частина 2 статті 272 КК України (порушення правил техніки безпеки). Чи буде відповідати за те, що трапилося власник копанки? Питання складне. Жителі міста говорять, що господарі міні-шахт регулярно платять данину судам, щоб у разі біди до них поставилися м'якше. Але довести цього не можуть. До речі, у січні поточного року аналогічний випадок стався в Шахтарському районі Донецької області. Там ситуація з копанками така ж, як і на Луганщині.
- На тіньовий шахті стався обвал. Загинула людина, - розповідає заступник начальника відділу УДСБЕЗ ГУ МВС України в Донецькій області Олександр Виборнов. - Труп цього чоловіка витягли з шахти і викинули на дорозі. Як ми дізналися про те, що з ним сталося? За характерним травм грудної клітки. За цим фактом порушено кримінальну справу. Розслідування у справі триває.
За зміну - 10 ТОНН. Тільки в містечку Кіровський Шахтарського району (тут проживають близько 50 тисяч чоловік і крім шахт працювати їм ніде) я побачила цілі «вугільні поля», на яких нелегальні міні-шахти розташовані через кожні 500 метрів! Скільки ж платять господарі небезпечного бізнесу гірникам за смертельний ризик?
- До кризи ми отримували на бригаду з чотирьох чоловік 100 гривень за тонну видобутого вугілля, - розповідає 59-річний колишній ГРОЗ (гірник очисного вибою), а нині лебедчік Володимир Миколайович. - А тепер 70 гривень (простіше кажучи, близько 18 грн. На людину за тонну. - Авт.). За зміну в середньому видобуваємо 10 тонн (тобто одержують 180 грн. В робочий день, на відміну від стадії підготовки, коли отримували по 50 грн. - Авт.). Але буває й більше, залежно від рубачі. От і рахуйте. Керуючий нам привозить заробітну плату раз на тиждень.
- А ви щодня працюєте?
- Я - так. А хлопці по-різному. Буває, добу-троє. Буває, щодня.
Коли ми під'їхали до міні-шахті, колеги мого співрозмовника відразу спустилися в забій. Світитися перед журналістами вони не хочуть. Можливо, тому, що працюють в копанці у вільний час. А в інші дні «забивають копійку» на великих шахтах. Там і стаж іде для майбутньої пенсії. І так званий соцпакет є: лікарняні, відпустки, страховка. Правда, якщо трагедія станеться в копанці, ніхто платити гроші не стане.
- Вся справа в тому, що на державній шахті більше 3 тисяч грн. / місяць не заробиш, - зітхає Володимир Миколайович. - Ще й затримують виплати. А тут оплата потижневий і вчасно. Я під землею 13 років життя провів. Ніколи не думав, що до такого життя дійду. А ось як вийшло. Пенсія у мене 2 тисячі гривень. Дружина пенсіонерка. Дві дочки та онуки. Усіх годувати треба!
Виходить, в цілому шахтарям набагато вигідніше працювати на копанках (отримуючи приблизно 4000-5000 грн. / місяць), ніж на держшахтах. А місць на великих приватних шахтах (наприклад, на «Комсомольці Донбасу» зарплати близько 7000 грн. / місяць) на всіх не вистачає.
Приблизно такі ж суми назвав мені пізніше і заступник міського голови Ровеньках Луганської області Олександр Тимошенко.
- До нас на заробітки навіть з Росії приїжджають, - каже він. - Хрещена мати мого сина - господиня ресторану. Останнім часом туди зачастили двоє хлопців з Новошахтинськ. Їх бригада (чотири особи) отримує за зміну до 600 грн. / день. Близько 200 гривень вони щоденно пропивають в ресторані, а інше відкладають.
СХЕМА БІЗНЕСУ. Одна копанка в середньому щомісячно видобуває близько 300 тонн вугілля і продає його трохи дешевше, ніж держшахти.
- Припустимо, 400 гривень за тонну сортового вугілля, - говорить Олександр Есенков. - Але витрати міні-шахти копійчані: зарплата робітникам, і все! А держпідприємство змушене платити податки і «комуналку», купувати і ремонтувати обладнання. В результаті у держшахти в кращому разі залишається з однієї тонни прибуток у розмірі 50 гривень. А буває, що й взагалі не залишається. Вона змушена піднімати ціну. Наприклад, продавати підприємствам тонну за 800 гривень. Тим часом власники копанки і так отримують прекрасний навар!
Втім, як подейкують, держшахти також навчилися одержувати дохід з копанок. Схема така: видобутий там вугілля продається на так звані «майданчика» (маються на увазі маленькі легальні підприємства, як приватні, так і державні), які мають право торгувати чорним золотом. На них вугілля закуповується керівниками держшахти, а потім перепродують значно дорожче на електростанції. Таким чином, у директора шахти виходить подвійний навар: заробив на перепродажі вугілля, ще й фіктивно показав збільшення видобутку, на яку отримав держдотацій.
ЩО РОБИТИ. Необхідно переглянути закон, вважає Олександр Виборнов. Зокрема суворо карати власників нелегальних копанок і спростити систему отримання дозвільних документів на видобуток вугілля, який знаходиться недалеко від поверхні. Крім того, з'ясувати, скільки цих запасів залишилося. «А то у нас фахівці говорять, що їх вистачить не більше ніж на три роки», - говорить міліціонер.
- Потрібно заборонити дрібному бізнесу працювати в цій галузі, - продовжує тему і. о. міського голови Ровеньки Олександр Есенков. - Він не може витрачати кошти на благоустрій шахт, в результаті чого гинуть люди. Вугіллям повинні займатися серйозні і багаті приватні структури, у яких є кошти на довгострокові перспективи. На інвестиції в розвідку і розробку нових пластів. На хороші зарплати людям.
Поки ж ці пласти розробляються нелегальними шахтами, господарі яких мають надприбутки і гроблять своїх роботяг у вибоях. Крім того, така видобуток приносить відчутної шкоди навколишньому середовищу. Вже звичайною справою в Донбасі стали обвали і пересихання озер із-за того, що в утворені в землі порожнечі йдуть грунтові води. У мешканців Дзержинського в багатьох дворах пересохли криниці, а в будинках з'явилися моторошні тріщини. Втім, екологія - окрема тема. Корінь зла все-таки в масовому безробітті і в мізерних зарплатах на держшахтах. Саме це спонукає людей йти на копанки і кожен день ризикувати своїм життям.
БІЗНЕС НА півмільярда
За словами міліції, в Донецькій області працює понад 100 нелегальних міні-шахт. У Луганській області їх близько 200. В середньому щодня кожна з міні-шахт видобуває 15 тонн вугілля. Якщо вона працює без вихідних, приблизно 450 тонн на місяць. Відповідно, у рік 5400 тонн. При ціні однієї тонни 400 гривень виходить, що господарі копанки заробляє 2 миллиона 160 тисяч гривень. З них на оплату праці 4 робочих піде приблизно 300 тисяч гривень. Останнє можна вважати чистим наваром - 1 мільйон 860 гривень. Але також можна припустити, що з цієї суми від 300 до 350 тисяч господарі віддадуть на хабарі і оплату «даху». Відповідно, власникам залишиться півтора мільйона. Виходить, що всі тіньові шахти двох областей Донбасу заробляє 450 млн грн. на рік. Майже півмільярда! Дійсно, дуже непоганий бізнес.
Копанки «ДАХ» ВЕЛИКІ Люди в погонах?
За словами мешканців Донецького і Луганського регіонів, причина процвітання кримінального вугільного бізнесу проста. Його «кришують» начальники райвідділів міліції та представники СБУ. Або беруть відкати, або є справжніми господарями копанок. При цьому всі документи оформлені на підставних осіб. Звичайно, це лише версія. Але на її користь говорить той факт, що більшість намагалися боротися з нелегальними міні-шахтами оперативних співробітників органів були просто відсторонені від роботи. Правда, серед місцевих жителів ходять страшні історії - як саме міліція бореться з копанками.
«Кажуть, коли-то міліціонери закривали вхід до копанки залізобетонними плитами, незважаючи на те, що всередині шахти знаходилися живі люди! - Сказав один з жителів Шахтарського району Донецької області. - Чи то спеціально, чи то через незнання. А тепер вони нібито використовують інший метод - заливають міні-шахти фекаліями з ассенізаторской машини. При цьому попередньо додають у фекалії дріжджі. В результаті чого отримана суміш розбухає і затоплює вироблення майже по коліно! Уявляєте, як там себе почувають люди? »
Втім, офіційних підтверджень цієї шокуючої інформації немає. Олександр Виборнов стверджує, що в Донбасі нічого подібного не було і бути не може, і дає своє пояснення «невловимості» вугільних баронів: «Для того щоб дізнатися, хто є власником міні-шахти, потрібно знайти там хоча б робітників. Але, мабуть, у власників копанок є інформаторів. Сьогодні є «шахта», а завтра її вже немає. У минулому році міліція Донецької області порушила близько 100 кримінальних справ за статтею 240 КК України (порушення правил охорони надр). Крім того, вже в поточному році було порушено близько десятка справ проти керівників підприємств, які наказали своїм співробітникам видобувати вугілля, не маючи на те законних підстав. Але у нас дуже гуманний суд. До в'язниці нікого з них так і не посадили! Засуджують умовно або штрафують
|
